Дівочі ворожіння та обереги на Зеленому тижні: яких звичаїв дотримувались українці напередодні Трійці, щоб забезпечити добробут та захист

Святкування Трійці, або П'ятидесятниці — одного з 12 найважливіших церковних свят — припадає на 50-й день після Великодня. Тобто дата Трійці прив'язана до Пасхи та щороку змінюється. Цього разу Трійцю відзначаємо 31 травня. Свято П’ятидесятниці завершує Пасхальний цикл і присвячено появі Всевишнього в трьох іпостасях — як Триєдиного Бога у вигляді Отця, Сина і Святого Духа. Трійця стоїть в одному ряду з такими великими святами, як Різдво та Великдень. З III століття свято загальновизнане у всьому християнському світі.

Тиждень перед Трійцею називали Зеленим

— Головна релігійна подія присвячена зішестю Святого Духа на апостолів і появі Всевишнього в трьох іпостасях Триєдиного Бога — Отця, Сина і Святого Духа, — підкреслює значення свята Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Музею просто неба у Пирогові). — Православні священники на літургії одягають святкові шати зеленого кольору, а католицькі — білого. Основними символами Трійці у християн східного обряду є різнотрав’я та зелені гілки дерев. В народі свято символізувало завершення весняного і початок літнього календарного періоду. Воно було пов’язане з культом рослинності, а важливими його мотивами є заклинання майбутнього врожаю, вшанування предків, дівочі ворожіння та ініціації, створення оберегів. Тиждень перед Трійцею називали Зеленим, а ще Клечальним (клечання — зелені гілочки, якими прикрашають житло, аби зберегти добробут, радість і щастя) та Русальним. В народному календарі Зелені свята тривають, починаючи з четверга Зеленого тижня і перші три дні Троїцького тижня. В церковному — лише три дні на Троїцькому тижні. Звідси й назва — Трійця.

ВІДЕО ДНЯ

Що робили у четвер

— У четвер на Зеленому тижні дівчата ворожили на майбутнє, на щастя-долю, та здійснювали обряд ініціації — кумлення, — продовжує Главацька. — В полі збирали різні трави й квіти (барвінок, любисток, полин, ромашку, конвалію, незабудку) і плели вінки для кожного члена сім’ї (заносили їх в будинок і спостерігали: як до неділі збережуть свіжість і красу, то і їхнім власникам жити довго при міцному здоров’ї).

У лісі дівчата розстеляли для трапези скатертину під березою. Це дерево здавна служить символом Трійці, бо одне з перших стає зеленим і, за народним повір’ям, наділене доброю енергією та силою зростання. Тож тут проводили трапезу, а в меню цього тижня включали яєчню (набивали багато яєць, додавали молоко й все перемішували — виходила страва у вигляді каші) зі шкварками та цибулею. На Поліссі пекли пироги (з повидлом, яблуками), коржі з медом. Після їди переходили до обряду завивання берези (гілля не обламували, а загинали), а в неділю перевіряли свіжість вінка (як зав’яне — недобре, а збережеться — на радість). А ще кумилися дівчата — підходили до вінка з підвішеними хрестом чи яйцем, цілувалися та обмінювалися подарунками через цей вінок. Після такого обряду повнолітні дівчата вже мали право одружуватися, ставати дружинами та матерями.

РЕКЛАМА

Обряд завивання берези

А ще цього дня гарно вбрані дівчата прикрашали волосся вінком з квітів і водили хоровод навколо берези зі стрічками. Ввечері берізку розряджали та йшли до річки пускати по воді віночки, за якими дізнавалися про майбутнє: потоне — не віщує нічого доброго, пристав до берега — закохаєшся, а далеко поплив, то попереду заміжжя.

Багато в народі було повір’їв про русалок. Вважалось, що четвер на Зеленому тижні — Русалчин Великдень. В цей день ніхто не працював, щоб не розгнівити русалок. Адже на свій Великдень русалки виходили з води й дивилися, чи шанують їх люди. За працю в цей день вони могли наслати шкоду на поле. А от ниви тих, хто русалок не дратував, оберігали. Аби задобрити мешканок водойм, які ходять перед Трійцею по землі, на підвіконні клали гарячий хліб і так годували нечисту силу (за віруваннями, русалки живляться парою від свіжоспеченого хліба). Також господині розвішували на деревах рушники чи полотно, щоб русалки, коли вийдуть з води, одяглися. Не дотримувалися заборон лише молоді дівчата. Якщо якась мріяла про заміжжя з багатим нареченим, то цього дня плела вінок з волошок, конвалій, незабудок і закидала його на дерево поряд з водоймою. Як русалка його «забере», то цьогоріч дівчині світить заміжжя.

РЕКЛАМА

На Київщині в Русальний четвер зі сходом сонця дівчата йшли на жита, брали з собою хліб, спечений із житнього борошна на свяченій воді. У полі хліб ділили порівну, а потім кожна йшла на ниву свого батька. На межі клала той хліб для мавок — «щоб жито родило».

Чого не можна робити на цьому тижні

— Впродовж Зеленого, або Русального тижня діяла заборона виходити в поле чи ліс, — пояснює етнографиня. — У цей період намагалися не купатися у водоймах, адже вірили, що русалки можуть залоскотати та затягнути на дно. Взагалі намагалися не виконувати важку роботу. Щоб убезпечитися від русалок, люди носили з собою захисне зілля — полин та любисток. Жінки впродовж семи днів Зеленого тижня в молитвах згадували померлих дітей, особливо нехрещених, аби оселю не заполонили злі духи.

У понеділок Троїцького тижня (кінець Русального) мавкам влаштовували проводи на житах, аби накликати ліпший врожай збіжжя. Дівчата й жінки в чистому одязі плели вінки, співали обрядові пісні. Також промовляли такі слова: «Йдіть, русалоньки, йдіть, і наше жито не ломіть». Додому вже поверталися опівночі, коли всі духи втрачали силу і йшли до себе.

Що робили у суботу

У суботу Зеленого тижня замаювали (клечали) хату та господарські приміщення, поминали померлих, дівчата виготовляли вінки-обереги. Напередодні Трійці, у суботу, до схід сонця дівчата, молодиці та діти йшли в гаї, левади, на луки збирати запашне зілля — чебрець, полин, папороть, любисток, канупер, татарське зілля. Хлопці в той день (але увечері) готували клечання — гілля з липи, берези, дуба. Зеленню вбирали хату, бо гадали, що душі померлих родичів прилітають і ховаються у клечанні. Не квітчати хати вважалося гріхом. Хати вбирали на свята по-різному. На Чернігівщині та Буковині замаювали стріхи кленом, липою та листям лопухів. На Покутті прикрашали двері й стіни хат та стаєнь здебільшого липовим гіллям. На Гуцульщині існувала традиція скло вікон оздоблювати хрестами з листків барвінку, а на долівці викладати хрест із царської папороті. По всій Україні у помешканні долівку вистеляли татарським зіллям, чебрецем, полином, любистком. За ікони клали васильки й м'яту, а перед божником запалювали свічку або лампадку.

РЕКЛАМА

Напередодні Трійці дівчата, молодиці та діти йшли в гаї, на левади, луки збирати запашне зілля

У клечальну суботу дівчата плели вінки — символи молодості, чистої краси. За народним повір'ям, зроблений з живих квітів вінок ставав оберегом.

На Гуцульщині в цей день справляли «дідівну суботу»: святили в церкві молоко, сир, калачі і все це несли на цвинтар. Там обдаровували один одного свяченими продуктами — на «помин померлих». На Буковині «дідівну суботу» справляли у неділю, після служби Божої. Правилась панахида, і в церкві провадилась спільна тризна, на якій за померлі душі обдаровували одне одного калачами, печеними пташками та пасочками із сиром. На Бойківщині у «дідівну суботу» пригощали книшами та банниками, а дітям дарували калачики і печиво-голубочки.

Наступного дня приходить велике свято — Трійця, з обрядами, народними звичаями, своїми прикметами й засторогами.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, що обов'язково потрібно зробити у Троїцьку поминальну суботу і чого робити не можна в жодному разі.

Фото з архіву музею у Пирогові

Источник